Підґрунтя економічного націоналізму

Підґрунтя економічного націоналізму

Микола Сціборський

При ознайомленні з працею Миколи Сціборського "Націократія" одразу ж стає зрозумілою її актуальність у наших умовах. Написана у 1930-х роках, вона має і нині як ідейно-теоретичну, так і практичну цінність, адже побудова Української держави на засадах національної та соціальної справедливості дотепер не здійснена. Аналіз цієї невеликої за обсягом книги заслуговує на фундаментальне дослідження, а в даній розвідці хотілося б звернутися до однієї з ключових проблем, які розроблялися Сціборським – соціально-економічного підґрунтя націократичного ладу.

Микола Сціборський насамперед вказує на те, що без здорових соціально-економічних відносин встановлення режиму націократії є неможливим, оскільки остання, яка передбачає панування титульної нації у власній державі, є можливою лише в умовах справедливого суспільного ладу, національно орієнтованого механізму господарських відносин. Мислитель відзначає нагальну необхідність суспільної консолідації, унеможливлення соціальних конфліктів та досягнення гармонії інтересів усіх суспільних верств, їх конструктивної співпраці на благо нації та держави. Такий суспільний устрій можливим є лише у разі формування нації на базі суспільно-корисних верств і ліквідації проявів експлуатації, суспільного паразитування всередині національного організму. Тому, аналізуючи сучасну йому капіталістичну систему, Микола Сціборський наголошує на можливості лише дуже обмеженого та обережного запозичення її принципів у націократичному суспільстві. Так, він стверджує, що монополістичний, спекулятивний, здирницький капітал є несумісним із принципами суспільного миру та солідарності усіх складових національного організму.

Виступаючи за збереження приватної власності, творець "Націократії" вважав, що націократичний лад обмежує капіталістичні відносини "…твердими рамками творчого обов'язку, встановлюючи рівновагу між авторитетом держави, інтересами цілого суспільства й приватними стимулами господарюючого індивіда". Отже, ринкові відносини у націократичному суспільстві мають бути регульованими, слугувати інтересам всього національного організму, а не лише його окремих частинок. На думку Сціборського, найбільше добробуту нації сприятиме гармонійне співіснування державної, приватної, муніципальної та кооперативної власності, співвідношення яких має визначатися інтересами національного організму.

Згідно націократичної концепції побудови Української держави, стратегічно важливі галузі промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, а також військово-промисловий комплекс і транспортна інфраструктура, окремі сфери міжнародної торгівлі повинні бути у державній власності, оскільки приватний власник цілком може використати цю основу народного господарства країни на шкоду інтересам нації та держави. У той же час, комунальне господарство має бути у володінні місцевої громади, тобто, – у муніципальній власності, оскільки ніхто ліпше цієї громади не зацікавлений у ефективному функціонуванні комунальної інфраструктури. В галузях легкої та харчової промисловості, внутрішньодержавної торгівлі доцільним є якнайширше залучення приватного капіталу, але знову ж таки – за умови виконання ним комплексу соціальних зобов'язань перед трудовими колективами підприємств, забезпечення гідних умов праці та її оплати, відсутності визиску, соціальної несправедливості, можливості отримання працівниками частки прибутків підприємства (тобто, трудовий колектив є співвласником підприємства). Заслуговує на увагу також викладена в "Націократії" ідея ретельного державного контролю банківської системи з метою унеможливлення появи лихварського, спекулятивного капіталу, утворення "фінансових пірамід" тощо. В аграрних же відносинах має домінувати "приватновласницьке трудове середнє селянське господарство", а також – різного роду форми сільськогосподарської кооперації.

Як бачимо, соціально-економічні аспекти націократії зберігають свою значну актуальність і в умовах сучасного українського суспільства, і, звісно ж, будуть актуальними і надалі, оскільки побудова Української самостійної соборної держави на засадах національної та соціальної справедливості, досягнення суспільної гармонії та забезпечення гідного життя українській нації, її добробуту є питанням стратегічним – питанням збереження та подальшого розвитку нації, її утвердження на своїй, Богом даній землі.